ЗАГАЛЬНА ІНСТРУКЦІЯ З ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ ТА ОСОБИСТОЇ ГІГІЄНИ

1. Загальні положення

1.1. Загальна інструкція з виробничої санітарії та особистої гігієни (далі – інструкція) розроблена з метою надбання необхідного рівня знань та для дотримання працівниками виробничої санітарії та особистої гігієни працівників.

1.2. Інструкція є внутрішнім нормативним актом товариства.

1.3. Дія інструкції поширюється на усе Товариство та містить обов’язкові для виконання вимоги з охорони праці та виробничої санітарії працівниками.

1.4. Інструкція впроваджується в дію наказом по Товариству.

1.5. Інструкція обов’язково переглядається кожні 3 роки з дня її затвердження.

1.6.Терміни та визначення

Гігієна праці – галузь гігієни, що вивчає вплив на організм людини трудових процесів і навколишнього виробничого середовища, розробляє гігієнічні нормативи і заходи для забезпечення нормальних умов праці та запобігання професійним хворобам;

Виробнича санітарія – це система організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають або зменшують вплив на працюючих шкідливих виробничих факторів, які в певних умовах можуть привести до травм або професійних захворювань;

Виробниче приміщення – замкнутий простір в спеціально призначених будинках та спорудах, в яких постійно (по змінах) або періодично (протягом частини робочого дня) здійснюється трудова діяльність людей;

Робоча зона – простір, в якому знаходяться робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників;

Робоче місце – місце постійного або тимчасового перебування працюючого в процесі трудової діяльності;

Постійне робоче місце – місце, на якому працюючий знаходиться понад 50% робочого часу або більше 2-х годин безперервно. Якщо при цьому робота здійснюється в різних пунктах робочої зони, то вся ця зона вважається постійним робочим місцем;

Непостійне робоче місце – місце, на якому працюючий знаходиться менше 50% робочого часу або менше 2-х годин безперервно;

Умови праці – сукупність факторів виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров’я і працездатність людини під час виконання нею трудових обов’язків;

Оптимальні умови праці – умови, за яких зберігається не лише здоров’я працівників, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності;

Допустимі умови праці – умови, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів (а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни) та не повинні чинити несприятливого впливу на стан здоров’я працівників та їх нащадків в найближчому і віддаленому періодах;

Шкідливі умови праці – умови, що характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи та здатні чинити несприятливий вплив на організм працівника та/або його нащадків, викликати стійкі функціональні порушення, призводити до зростання виробничо обумовленої захворюваності та появи професійних захворювань;

Небезпечні умови праці – умови, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення гострих професійних уражень, у тому числі й важких форм;

Шкідливий виробничий фактор – фактор середовища або трудового процесу, вплив якого на працівника за певних умов (інтенсивність, тривалість дії тощо) може спричинити професійне або виробничо обумовлене захворювання, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищення частоти соматичних та інфекційних захворювань, призвести до порушення здоров’я як працівника, так і його нащадків;

Небезпечний виробничий фактор – фактор середовища і трудового процесу, що може бути причиною гострого захворювання (отруєння), раптового різкого погіршення здоров’я або смерті.

1.7. Дотримання вимог нормативно-правових актів з гігієни праці та виробничої санітарії є невід’ємною частиною діяльності підприємства щодо охорони життя та здоров’я людей, а також складовою частиною виробничої та іншої діяльності працівників підприємства.

1.8. Інструкція є обов’язковою для вивчення та виконання всіма працівниками Товариства.

1.9. Відповідальність за створення безпечних та нешкідливих умов праці на Товаристві, покладається на керівника Товариства.

1.10. Основними пріоритетами у створенні належних умов праці на Товаристві є такі:

• зменшення або повне усунення впливу шкідливих і небезпечних виробничих факторів на організм працівника;
• профілактика травматизму та професійних захворювань;
• впровадження заходів щодо поліпшення умов праці й побуту працівників.

Це дозволяє не тільки знизити виробничий травматизм, професійну й загальну захворюваність, а й сприяє підвищенню продуктивності і якості праці.

2. Вимоги до мікроклімату, рівнів шуму, вібрації та освітлення

2.1. Мікрокліматичні умови виробничих приміщень характеризуються такими показниками:

• температура повітря,
• відносна вологість повітря,
• швидкість руху повітря,
• інтенсивність теплового (інфрачервоного) опромінення,
• температура поверхні.

2.2. Для робочої зони виробничих приміщень встановлюються оптимальні та допустимі мікрокліматичні умови з урахуванням важкості виконуваної роботи та періоду року. При одночасному виконанні в робочій зоні робіт різної категорії важкості рівні показників мікроклімату повинні встановлюватись з урахуванням найбільш чисельної групи працівників.

2.3. Для постійних робочих місць встановлюються наступні оптимальні умови мікроклімату: температура повітря – 21 – 24 °C, відносна вологість – 60 – 40 %, швидкість руху повітря не більш – 0,1 м/сек. Температура внутрішніх поверхонь робочої зони (стіни, підлога, стеля), зовнішніх поверхонь технологічного устаткування, огороджуючих конструкцій не повинна перевищувати температуру повітря більше ніж на 2 °C.

2.4. Допустимі величини мікрокліматичних умов встановлюються у випадках, коли на робочих місцях не можна забезпечити оптимальні величини мікроклімату за технологічними вимогами виробництва, технічною недосяжністю та економічно обґрунтованою недоцільністю.

2.5. Для постійних робочих місць встановлюються наступні допустимі умови мікроклімату: температура повітря – 20 – 25 °C, відносна вологість – не більше 75 %, швидкість руху повітря не більш – 0,2 м/сек. Перепад температури повітря по висоті робочої зони при забезпеченні допустимих умов мікроклімату не повинен бути більше 3 °C, а по горизонталі робочої зони та протягом робочої зміни — виходити за межі допустимих температур.

2.6. У виробничих приміщеннях, в яких не можна встановити допустимі величини мікроклімату через технологічні вимоги до виробничого процесу, технічну недосяжність або економічно обґрунтовану недоцільність, повинні передбачатися заходи щодо захисту працівників від можливого перегрівання чи охолодження.

2.7. Інтенсивність теплового опромінення працюючих від нагрітих поверхонь технологічного устаткування, освітлювальних приладів, інсоляція від засклених огороджень не повинна перевищувати 35,0 Вт/м² – при опроміненні 50 % та більше поверхні тіла, 70 Вт/м² – при величині опромінюваної поверхні від 25 до 50 %, та 100 Вт/м² – при опроміненні не більше 25% поверхні тіла працюючого.

2.8. Параметри шуму та вібрації інструментів, приладів та обладнання, які використовуються у роботі, не повинні перевищувати встановлених нормативів. Усі інструменти, прилади та обладнання, що не відповідають встановленим параметрам, підлягають заміні в найкоротші терміни і в експлуатацію не допускаються.

2.9. Якщо вібрація є основним елементом самого технологічного процесу, то будова таких машин має виключати необхідність знаходження працівника під час роботи на вібруючих поверхнях.

2.10. Виробниче обладнання та інструменти, що створюють при роботі шум, повинні відповідати вимогам діючих нормативних документів.

2.11. У тих випадках, коли шум на робочих місцях не може бути знижений до граничнодопустимих рівнів, необхідно застосовувати дистанційне керування виробничим процесом зі звукоізольованих камер або автоматизувати технологічний процес.

2.12. У всіх виробничих і підсобних приміщеннях повинні бути вжиті заходи щодо максимального використання природного освітлення, яке повинно відповідати вимогам діючих будівельних норм і правил.

2.13. Очищення скла світлових отворів слід проводити не рідше 2 разів на рік.

2.14. Світлові прорізи не допускається захаращувати виробничим обладнанням, меблями, заклеювати чи замальовувати.

2.15. Для захисту від сонця в літній час допускається застосовувати захисні пристрої (штори, жалюзі тощо).

2.16. Штучне освітлення виробничих і побутових приміщень повинно відповідати вимогам діючих будівельних норм і правил.

2.17. Світильники місцевого освітлення повинні розташовуватися таким чином, щоб для осіб, що користуються ними, тіло джерела світла було закрите непрозорою світлорозсіюючою оболонкою і забезпечувалась відсутність відбитої блисткості.

2.18. Світильники штучного освітлення повинні утримуватися в чистоті і справності. Чистка світильників повинна проводитися не рідше 2 разів на місяць.

2.19. Лампи світильників, в разі їх псування чи зношення, підлягають негайній заміні лампами відповідної потужності, зазначеної в проектній документації.

2.20. Для забезпечення належного контролю параметрів мікроклімату, шуму, вібрації та освітлення на робочих місцях адміністрація підприємства повинна щороку за власні кошти проводити лабораторно-інструментальні дослідження цих параметрів на відповідність вимогам діючих санітарно-гігієнічних норм та правил (ДСанПіН).

3. Вимоги до санітарного утримання території та приміщень

3.1. Територія Товариства повинна утримуватися в чистоті. Проїзди і проходи повинні бути вільними для руху, вирівняні, не мати вибоїн, ям і достатньо освітлені.

3.2. Каналізаційні та технологічні колодязі, які розташовані на території товариства, повинні бути закриті люками, а технологічні траншеї та канави – мати надійну огорожу висотою не менше 0,8 м. У разі проведення робіт відкриті колодязі необхідно огороджувати надійною огорожею, висотою не менше 0,8 м та вивішувати попереджувальні таблички «Обережно! Відкритий люк.»

3.3. У літню пору проїзди і проходи, що прилягають до виробничих, адміністративних і санітарно-побутових приміщень необхідно поливати, а в зимовий час – очищати від снігу, а в разі обмерзання посипати піском.

3.4. Водостоки (канави) для відведення атмосферних вод слід регулярно прочищати і ремонтувати.

3.5. Територія товариства повинна бути максимально озеленена, а пішохідні доріжки повинні мати відповідне покриття.

3.6. Відходи виробництва і сміття необхідно регулярно вивозити з території Товариства та утилізовувати. Не допускається накопичення великої кількості сміття на території Товариства. Короткочасне зберігання сміття та відходів виробництва на території Товариства дозволяється тільки в металевих чи пластикових контейнерах з кришкою на спеціально обладнаних майданчиках.

3.7. У разі тимчасового зберігання на території Товариства сміття і відходів виробництва, слід вжити заходів щодо недопущення забруднення ними ґрунту, води і повітря, а також виключити можливість загнивання, розкладання, розвіювання та розпилювання відходів. Термін тимчасового зберігання побутових відходів в холодну пору року (при середньодобовій температурі -5 ⁰С і нижче) повинен бути не більше ніж три доби, а в теплу пору року (при середньодобовій температурі більше ніж +5 ⁰С) – не більше ніж одна доба.

3.8. На території Товариства повинні бути встановлені урни для сміття. Чищення урн повинно проводитися систематично, по мірі їх наповнення.

3.9. Усі виробничі та побутові приміщення, а також робочі місця і обладнання повинні утримуватися в чистоті і порядку і своєчасно ремонтуватися. Для всіх виробничих і побутових приміщень повинен бути встановлений певний порядок збирання сміття з урахуванням умов виробництва. Відходи та сміття повинні регулярно збиратися і віддалятися в спеціально відведені для цієї мети місця.

3.10. Обсяг виробничого приміщення на кожного працюючого повинен складати не менше 15 м²; а площа – не менше 4,5 м², при висоті від підлоги до стелі не менше 3,2 м.

63 механічним шляхом і, бажано, вологим способом.

3.12. У всіх виробничих і допоміжних приміщеннях повинна бути вентиляція: природна, механічна або змішана.

3.13. Припливно-витяжна вентиляція сполучених між собою приміщень повинна бути улаштована таким чином, щоб виключалася можливість надходження повітря з приміщень з виділеннями шкідливих речовин в приміщення без цих виділень.

3.14. Адміністративні та офісні приміщення, що розташовуються усередині виробничих будівель, повинні бути ізольовані від виробничих приміщень. У разі розташування їх у цехах з підвищеним рівнем шуму або по сусідству з ними повинна здійснюватися їх звукоізоляція для зниження рівнів шуму на робочих місцях до допустимих значень.

3.15. На кожному підприємстві повинні бути обладнані санітарно-побутові приміщення для працюючих (умивальні, душові, гардеробні або шафи для одягу, вбиральні тощо). Використання побутових приміщень не за їх призначенням не допускається.

3.16. Усі санітарно-побутові приміщення повинні щодня прибиратися і регулярно провітрюватися. При неможливості природного провітрювання повинна влаштовуватися механічна припливно-витяжна вентиляція.

3.17. Гардеробні, роздягальні, душові та інші санітарно-побутові приміщення повинні підлягати періодичній дезінфекції та знезараженню.

3.18. Умивальники, душові, пісуари й унітази повинні регулярно прочищати і промиватися. Підлоги у вбиральнях повинні постійно утримуватися в сухому стані. Застій промивних і стічних вод на підлозі не допускається.

3.19. В туалетах, умивальних і душових приміщеннях підлога повинна бути вологостійкою, з неслизькою поверхнею світлих тонів. Стіни і перегородки – облицьовані на висоту 1,8 м вологостійкими, світлих тонів, матеріалами, що допускають їх легку очистку і миття гарячою водою.

3.20. Душові повинні забезпечуватися гарячою водою в кількості, достатній для всіх працюючих, які користуються душем.

4. Основні вимоги виробничої санітарії і особистої гігієни

4.1. Кожен працівник зобов’язаний дотримуватися наступних правил особистої гігієни:

• приходити на роботу і знаходитися на роботі в охайному одязі і взутті;
• постійно мити руки з милом;
• постійно стежити за чистотою тіла, рук, волосся;
• стригти нігті, підстригати волосся, бороду та вуса;
• перед їжею о ретельно мити руки;
• обов’язково мити руки з милом після відвідування вбиральні;
• приймати їжу тільки у спеціально відведених для цього місцях; використання виробничих приміщень для прийняття їжі не допускається;
• своєчасно проходити медичні огляди.

5. Вимоги при закінченні роботи

5.1. Вимкнути обладнання (якщо цикл роботи обладнання з перервами).

5.2. Прибрати робоче місце. Сміття відсортувати у контейнери та очистити їх в місці загального складування виробничих відходів.

5.3. Обтерти і очистити зовнішні поверхні обладнання від пилу та бруду. Прибрати інструменти, матеріали, у спеціально відведені місця.

5.4. Зняти спецодяг і інші ЗІЗ, які використовувалися в процесі роботи, та прибрати їх у відведене для цього місце.

5.5. Вимити руки та обличчя, за необхідності прийняти душ.

5.6. У разі планової зупинки обладнання, передачі обладнання у ремонт, воно повинно бути очищене від сировини, пилу, бруду, мастила, відключене від комунікацій та джерел живлення.