

Відповідно до статті 15 Закону України “Про охорону праці”, на кожному підприємстві, де працює 50 або більше осіб, має бути створена служба охорони праці згідно з встановленими нормами.
Для підприємств з меншою кількістю співробітників, виконання обов’язків служби охорони праці може бути покладено на кваліфікованих осіб, які працюють за сумісництвом.
При цьому, на підприємствах з менше ніж 20 працівниками, можливе залучення зовнішніх спеціалістів на умовах договору, які мають необхідний досвід та пройшли відповідне навчання.
Законодавство вимагає від роботодавців затвердження положень, інструкцій та інших актів, що регулюють безпеку праці на підприємстві. Ці документи мають визначати правила поведінки та виконання робіт на території підприємства, виробничих приміщеннях та на робочих місцях. Вони розробляються на основі чинного законодавства, стандартних інструкцій та технічної документації, враховуючи специфіку діяльності підприємства.
Перед початком роботи кожен новий співробітник повинен бути проінформований про умови праці, потенційні ризики та заходи безпеки. Роботодавець зобов’язаний організувати вступний інструктаж, навчання, перевірку знань та первинний інструктаж на робочому місці. Повторні інструктажі проводяться регулярно, залежно від рівня ризику та змін у робочому процесі.
Працівники, які займаються роботами з підвищеною небезпекою, повинні проходити щорічне навчання та перевірку знань з охорони праці. Навчання може проводитися як на самому підприємстві, так і іншими організаціями, що мають відповідні повноваження. Перевірка знань здійснюється спеціальною комісією підприємства.
Роботодавець несе відповідальність за організацію медичних оглядів для співробітників, які працюють у складних умовах. Це включає попередні огляди при прийомі на роботу та періодичні огляди протягом трудової діяльності. Результати медоглядів фіксуються у медичних довідках працівників.
ЗІЗ є невід’ємною частиною системи охорони праці на підприємстві. Вони призначені для захисту працівників від впливу шкідливих та небезпечних факторів виробництва. До засобів індивідуального захисту відносяться спецодяг, респіратори, захисні окуляри, шоломи, рукавиці та інше обладнання. Роботодавець зобов’язаний забезпечити працівників необхідними ЗІЗ безкоштовно та інструктувати щодо їх правильного використання.
Атестація робочих місць проводиться з метою оцінки умов праці та визначення необхідності заходів щодо їх поліпшення. Процес атестації включає в себе аналіз виробничого середовища, вимірювання рівнів шуму, вібрації, освітленості, концентрації шкідливих речовин та інших факторів. На основі отриманих даних розробляються рекомендації щодо оптимізації робочих місць та забезпечення безпеки працівників.
Нещасні випадки на виробництві – це події, що призводять до травмування або загибелі працівників. Роботодавець має забезпечити розслідування кожного нещасного випадку, вжити заходів щодо запобігання подібним ситуаціям у майбутньому та надати потерпілим необхідну медичну та соціальну допомогу. Також важливо проводити регулярні тренінги з безпеки та навчання працівників правилам поведінки у випадку аварійних ситуацій.